Спори з банками – одна з найпоширеніших і разом з тим складних категорій справ, які розглядаються судами. Як правило, в таких справах банківські установи виступають позивачами, а їхні клієнти відповідачами.
Однією з найбільш затребуваних банківських послуг є кредитування. Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань банки використовують додаткові (акцесорні) зобов’язання, такі як неустойка, порука, застава та іпотека.
В результаті невиконання або неналежного виконання основного (кредитного) зобов’язання банк має право нараховувати неустойку і може задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя і заставного або іпотечного майна.
Договори, які пропонує банк, мають вигляд формуляра або іншу стандартну форму, тобто умови такого договору встановлено тільки однією стороною – банком. При цьому, особа, яка укладає з банком договір, не завжди має необхідний обсяг знань для об’єктивної оцінки суті договору і можливих наслідків його укладення.
Однак, порядок стягнення заборгованості по кредиту, пред’явлення вимог до поручителя і звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовані також Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, дотримання яких є обов’язковим.
Належна правова оцінка укладених з банком договорів і грамотне застосування законодавчих норм дозволяє уникнути втрати іпотечного майна, звільнити поручителя від його зобов’язань, домогтися відмови в задоволенні судом позову банку про стягнення кредитної заборгованості або значного зменшення її розміру, зняти арешти з майна, скасувати заборону на виїзд за кордон і видалити запис з реєстру боржників. Також окремою категорією банківських справ є спори про повернення банком депозитів. Домогтися повернення депозиту в досудовому порядку нерідко буває проблематично, особливо в разі визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацією, але в судовому порядку стягується як сума депозиту, так і відсотки по ньому.