Категорія спадкових справ регулюється нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до нього, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування може здійснюватися за заповітом або за законом, тобто відповідно до черговості спадкоємців.
Для прийняття спадщини спадкоємцям необхідно здійснити ряд дій у встановлені законом терміни, а також надати документи, які часто бувають втрачені, в зв’язку з чим потрібні додаткові дії по їх відновленню. При цьому, існують особливості успадкування права на земельну ділянку, частки у праві спільної сумісної власності, права на вклад у банку та інших прав і обов’язків.
У зв’язку з відкриттям спадщини виникає безліч суперечок між спадкоємцями – щодо тлумачення заповіту, визнання його недійсним, усунення від права на спадкування, спадкового договору, права на обов’язкову частку у спадщині, здійснення розділу і перерозподілу спадщини між спадкоємцями, встановлення факту споріднення з спадкодавцем та інші, які вирішуються в судовому порядку.
Своєчасні дії щодо прийняття спадщини, а також вирішення судових суперечок з іншими спадкоємцями або кредиторами спадкодавця дозволяють спадкоємцям належним чином оформити право на спадщину, отримати свідоцтво про право на спадщину та здійснювати всі правомочності власника майна.
Спадкові спори розглядаються в порядку цивільного судочинства місцевими судами загальної юрисдикції.