В основі сімейних спорів лежать особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батькам і дітьми, усиновлювачами та усиновленими, а також іншими членами сім’ї та родичами. Такі правовідносини регулюються Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, вищевказані особи можуть врегулювати свої правовідносини з допомогою договору, якщо це не суперечить чинному законодавству. Особи, які проживають однією сім’єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані Сімейним кодексом України, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який повинен бути укладений у письмовій формі і є обов’язковим до виконання.
Як показує судова практика, найбільшу кількість сімейних суперечок виникає з приводу розірвання шлюбу, поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення аліментів та оспорювання батьківства.
Однак, кількість конфліктних ситуацій, які виникають між учасниками сімейних правовідносин, набагато ширше і в разі неможливості їх мирного вирішення судом можуть розглядатися наступні суперечки: визначення порядку спілкування з дитиною, обмеження або позбавлення батьківських прав, зміна розміру аліментів, визначення місця проживання дитини, встановлення батьківства, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання шлюбу недійсним або фіктивним, отримання дозволу на виїзд дитини за кордон, визнання недійсним шлюбного договору, встановлення опіки та піклування над дітьми, усиновлення та інші.
Оскільки сімейні суперечки є категорією цивільних справ, то вони розглядаються судами в тому ж порядку, але з урахуванням норм Сімейного кодексу України.